Меню

43 осушених земель зони мішаних і широколистяних лісів

Природні зони мішаних і широколистих лісів

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає чинники формування природних ландшафтів лісової природної зони;

• показує на карті межі лісової природної зони, найбільші форми рельєфу та водойми природної зони;

• характеризує лісові ландшафти;

• пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи у лісовій зоні;

• аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у лісовій зоні;

• оцінює природні ресурси лісової зони, наслідки впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів зони.

Фізико-географічне положення. Зони мішаних і широколистих лісів розташовані на півночі та заході рівнинної частини України. Вони займають близько 24 % території країни. Зони лісів займає: мішаних 17 % площі, а широколистих лісів 7 % площі.

Підзону мішаних лісів у нас часто називають Українським Поліссям. Її південна межа визначається за умовною лінією, що проходить поблизу міст: Володимира-Волинського — Луцька — Житомира — Києва — Ніжина — Кролівця — Глухова. На півдні поступово переходить у лісостепову зону. Українське Полісся є частиною великої Поліської низовини, що простягається на територію ще трьох держав — Білорусі, Польщі та Росії. Тому чітких природних меж Українського Полісся не існує.

Фізико-географічне положення природних зон мішаних лісів і широколистих лісів

Підзона широколистих лісів займає західну частину України від Українських Карпат на схід до лінії: Шепетівка — Хмельницький — Новодністровськ. Донедавна цю частину України відносили до лісостепової зони. Сучасні ландшафти тут справді подібні до лісостепу, але до активного розорювання земель 90 % території займали листяні ліси, від яких нині майже нічого не лишилося. Тому в історичному плані це крайня східна межа поширення у Європі широколистих буково-дубових лісів.

Тектонічні структури, форми рельєфу та корисні копалини. Лісова зона має неоднорідний рельєф у зв’язку з розміщенням у межах кількох тектонічних структур Східноєвропейської платформи.

Підзона мішаних лісів займає північну частину Українського щита та Дніпровсько-Дорнецької западини в межах так званого Прип’ятського прогину. Тому для поверхні характерний низовинний рельєф. Тут виділяються Поліська низовина та північна частина Придніпровської низовини. Пересічні висоти становлять 150-200 м. На північ і на схід висоти зменшуються до 110-135 м, територія стає похилою у бік річок. Переважають гравійні, піщані та піщано-глинисті відклади. Найвищою частиною Полісся є Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині з максимальною позначкою 316 м. Земна кора тут створена із твердих порід Українського щита: пірофілітових сланців, пісковиків, рожевих і червоних кварцитів, вік яких — 1,3—1,5 млрд років. Камінь, який тут видобувався, застосовували під час спорудження Софійського собору, Києво-Печерської лаври та Золотих воріт у Києві.

На крайньому північному сході Полісся заходить на незначні площі порізаної ярами Середньоруської височини.

Тут все свідчить про давнє дніпровське зледеніння, яке було в четвертинному періоді. Довгі моренні пасма — ози — тягнуться на 20-30 км і вказують напрям руху льодовикового язика. Льодовикові горби — ками — один за іншим тягнуться рядами. Вони складені валунами, галькою, гравієм, піском, принесеними язиком давнього льодовика. Між горбами розташовані широкі річкові долини та болота. Талі води відступаючого льодовика принесли пісок, утворивши широкі плоскі поверхні — зандрові рівнини. Вітер, перевіюючи пісок, сформував дюни, на яких тепер ростуть сосни.

Серед паливних корисних копалин на Поліссі здавна були відомі поклади торфу. Але у зв’язку з широкомасштабними меліоративними роботами, спрямованими на осушення боліт, торфовища опинилися на межі знищення. Рудні копалини пов’язані з неглибоким заляганням фундаменту платформи або виходами його на поверхню. Наприклад, на Житомирщині відомі поклади титанових руд (Іршанське родовище), на Рівненщині — самородної міді (Рафалівське родовище). На щиті видобувають будівельне каміння — рожеві та сірі граніти, лабрадорити, габро, базальти. Розробляються поклади виробного каміння: яшми, топазів, турмаліну. У корі вивітрювання є чималі поклади білої глини — каоліну, що використовується в порцеляно-фаянсовій галузі. Значні поклади гончарних глин, піску, крейди. У скам’янілих решках прадавніх соснових лісів є бурштин.

Підзона широколистих лісів лежить переважно в межах Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини, які в рельєфі відповідають Подільській і Волинській височинам. Пересічні висоти тут 220-320 м. Подільська височина порізана ярами та річковими долинами. Окремі пасма тут навіть називають горами: Гологори (з найвищою точкою горою Камула, 471 м), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля. Скелясте вапнякове пасмо Товтри (Медобори) за своєю природою не має аналогів у світі. Це бар’єрний риф, складений не зі скелетів коралів, як сучасні рифи, а з решток вапнякових водоростей, молюсків, морських черв’яків та інших організмів, які жили на мілководді теплого моря у неогеновий період. У гіпсових і вапнякових породах поширений карст: тут відомо понад 100 печер, які знаходяться на глибині від 10 до 60 метрів. Учені вважають, що їх поки відкрито лише 1/5. На Тернопільщині відома найдовша гіпсова печера в світі — Оптимістична (240,5 км), а також печери Озерна (близько 120 км), Попелюшка (80 км), Млинки (27 км), Кришталева (22 км), Славка (9 км), Перлина, Печера Жолоби, Голубі Озера й інші. Поділля багате на вапняки, гіпс, суглинки, каолін.

Волинська височина невелика за площею. Пересічні висоти 220-250 м. Найвища точка — Мізоцький кряж (342 м.). Поверхня розчленована ярами, балками, річковими долинами. У крейдових породах поширений карст. На кордоні з Польщею знаходиться Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн.

Кліматичні умови та води суходолу. Зона мішаних і широколистих лісів розташована у межах атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. Літо тепле та вологе. На початку осені тривалий час стоїть суха і тепла погода. Дощі починаються наприкінці жовтня, які поступово переходять у сніг. Зима м’яка, з частими відлигами. Весна затяжна та прохолодна. Через наявність лісу сніг тане довго. З кінця березня відчувається потепління, але заморозки можливі до середини травня.

Середні температури на заході зони в січні -4,5. -5 °С, на сході -7. -8 °С; у липні — відповідно +17° на заході та +19,5 °С на сході. Але екстремальні показники температур дуже відрізняються від середніх: відповідно -39 °С та +39 °С. Безморозний період триває 160-210 днів. У підзоні мішаних лісів випадає 500-600 мм опадів на рік, у зоні широколистих лісів — 700-600 мм. Їх спричиняє надходження атлантичних циклонів із західними вітрами. Близько 75 % опадів випадає у теплий період. Випаровуваність не перевищує 400-450 мм, тому зволоження надмірне. Сніговий покрив утримується 90-100 днів. Кліматичні умови лісової зони сприятливі для життя та господарської діяльності людини.

Річкова мережа усієї лісової зони добре розвинена. На Поліській низовині у зв’язку з незначним похилом поверхні річки сильно меандрують. Мають широкі річкові долини. Часто трапляються озера-стариці. Височина Розточчя є вододілом між річками басейну Чорного та Балтійського морів. Для річок Полісся характерні тривала весняна повінь після танення снігу з широкими розливами та зимова межень. Окрім снігу, важливим джерелом живлення для річок є підземні води. Тому річки не пересихають навіть у найбільш посушливі роки.

Річки на Подільській височині виглядають інакше. їх долини мають вигляд каньйонів, які прорізують осадові породи на глибину 50-200 м.

Читайте также:  Кроссворд по теме вулканы земли

Головними річками є праві притоки Прип’яті, Десна, Дністер із численними притоками. Ряд річок судноплавні. Дніпро перетинає лісову зону незначним відтинком, на якому було в 1964-1966 рр. створене Київське водосховище площею 922 км 2 . На думку експертів, водосховище становить потенційну небезпеку для Києва через поганий технічний стан дамби та високу забрудненість радіоактивними речовинами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Найдовшою річкою лісової зони України є Горинь — права притока Прип’яті. З загальної довжини 659 км у межах України — 577 км. Річка бере початок із джерела на Подільській височині на висоті 345 м у межах масиву гори Вороняки. Звідси й походить назва річки: від староруського «горина» — гориста місцевість. У давнині річку так і називали. За 28 км від гирла річка розгалужується на два рукави та впадає в Прип’ять на території Білорусі на висоті 127 м. У середній і нижній течії русло заболочене. Русло надто звивисте: радіус кривизни меандр місцями досягає 20-40 м. Ширина річки зростає за течією від півметра до 60 м. Глибини коливаються від 1,4 до 11 м. Швидкості течії незначні: від 0,1 до 1,3 м/с.

Живлення річки переважно снігове з помітною участю ґрунтового. У період весняного водопілля заплава Горині затопляється на висоту від 0,5 до 3,3 м на 1-2 тижні; на знижених ділянках вода утримується протягом 1-3 місяців. Льодостав найчастіше настає в середині грудня, подекуди залишаються ополонки. Річка скресає у лютому-березні. Річка використовується як джерело гідроенергії та для риборозведення. З промислово-цінних риб трапляються лящ і щука. На окремих ділянках річка судноплавна.

Полісся — край чистих проточних прісних озер. Найвідоміші з них — Шацькі озера карстового походження. Серед них виділяється унікальною за хімічним складом водою озеро Світязь. В озерах багато риби. У долинах річок чимало озер-стариць: Тур, Нобель, Любязь та інші. На Поділлі трапляються маленькі карстові озера. їх береги — улюблене місце відпочинку.

Чимале поширення на Поліссі мають різні типи боліт. Найширше представлені низинні болота з річковим живленням. Найбільше заболочені західні та північні райони Полісся. У 60-80-х роках XX ст. на Поліссі були проведені радикальні меліоративні роботи, в результаті яких було осушено значні площі боліт.

Ґрунтово-рослинний покрив. Типовими зональними ґрунтами мішаних лісів є дерново-підзолисті, а широколистих лісів — сірі лісові та чорноземи опідзолені.

На лісовій зоні сформувалося кілька азональних типів ґрунтів. У заплавах річок і біля озер утворилися торфово-болотні та лучні ґрунти з продуктивними сіножатями. Болотні ґрунти після проведення меліоративних заходів використовують під ріллю. Найбільш родючими є перегнійно-карбонатні ґрунти, поширені в південній і південно-західній частині Волинської області на крейдових породах. Ці ґрунти мають від 3 до 12 % гумусу.

Сучасна природна рослинність лісової зони України формувалася протягом кайнозойської ери. У палеогені тут панували ліси з пальм, евкаліптів, лавра, секвої, болотного кипариса. У неогені почали поширюватися широколистяні ліси з бука, дуба, каштана, горіха. Наступ льодовиків у четвертинний період спричинив відступ широколистих лісів і поширення хвойних. Там, де не було льоду, збереглися деякі дольодовикові види: рододендрон жовтий, меч-трава звичайна.

Наприкінці XIX ст. лісистість підзони мішаних лісів становила 42 %, а широколистих — майже 90 %. Через заготівлю деревини та зведення лісів під орні землі нині ліси займають близько 25% території Полісся та 13% Поділля. Головними лісотвірними породами дерев є: сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб. Зустрічаються також липа, клен, ялина, тополя, в’яз. На бідних дерново-підзолистих піщаних ґрунтах переважають соснові ліси (бори), на більш родючих супіщаних і суглинистих — сосново-дубові (субори). На родючих сірих лісових ґрунтах поширені дубово-грабові (груди) та буково-дубові ліси. До них домішуються ясен, явір. Подекуди трапляються дубово-липові ліси. На більш вологих ділянках ростуть ліси з вільхи. На вирубках соснових і дубово-соснових лісів сформувалися вторинні ліси з берези. У підліску ростуть горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, ліщина, глід, терен, бузина чорна та червона, жимолость.

Близько половини території лісової зони займають сільськогосподарські угіддя. На дерново-підзолистих ґрунтах після проведення меліорації вирощують жито, гречку, хміль, картоплю, льон-довгунець, горох, люпин, зернові колосові культури, кукурудзу. На сірих лісових і чорноземах опідзолених ростуть пшениця, ячмінь, цукрові буряки. Повсюдно культивують овочеві та ягідні культури, займаються садівництвом.

Тваринний світ. Для природної зони характерні типово лісові тварини. Серед травоїдних ссавців поширені лось, козуля, благородний олень, заєць-біляк. Серед гризунів часто зустрічаються лісова миша, водна землерийка та найменший ссавець України — землерийка-бурозубка. Ця крихітка важить 1,8-2,9 г за довжини тіла 4 см. Біля водойм живуть бобер, норка, видра. Акліматизована ондатра. Зрідка трапляється зубр. Серед хижаків зустрічаються вовк, лисиця, рись, дикий кіт, куниця, уссурійський собака. У лісовій зоні живуть усеїдні ссавці, такі як дикий кабан, бурий ведмідь.

Багата фауна птахів: тетеруки, глухарі, рябчики, сови, пугачі. На болотах, озерах і річках живуть качки, кулики, лебеді, чаплі, бугаї. Символом Полісся стали лелека білий і журавель сірий.

У лісі живе безліч комах. Із метеликів — бражники липовий, сосновий, тополиний, шовкопряд дубовий. Чимало жуків: короїд, скрипун (вусач), жук-носоріг, жук-олень, бронзівка, турун, ковалик та інші. Живуть лісові клопи, комарі, мухи. У водоймах відомо понад 30 видів риб, серед яких промислове значення мають короп, лящ, карась, щука, окунь.

Природне районування й охорона ландшафтів. Підзона мішаних лісів в Україні представлена однією природною провінцією (краєм) — Поліською. За особливостями поєднання ландшафтів її поділяють на такі фізико-географічні області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся.

Підзона широколистих лісів в Україні має одну природну провінцію (край) — Західноукраїнську, яка поділяється на фізико-географічні області: Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільську, Північноподільську, Прут-Дністровську.

З метою збереження й охорони природних компонентів ландшафтів у межах лісової зони створені природні заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський і Древлянський у підзоні мішаних лісів, Медобори та Розточчя — у підзоні широколистих лісів. Найвідомішими національними природними парками лісової зони є Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Голосйвський, Подільські Товтри, Яворівський.

Источник

Підручник Географія 8 клас — С. Г. Кобернік — Літера 2016

Тема 7. Ландшафти України

§ 35. Зони мішаних, широколистих лісів

Пригадайте: 1. Що означає поняття «фізико-географічне положення»? 2. Які вам відомі льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу? 3. Що таке карст? 4. Які існують типи боліт? 5. Що таке меліорація земель? 6. Що таке природні ресурси? 7. Які ви знаєте природоохоронні території?

Прадавній український ліс — це зачарований світ, де річки й озера багаті на рибу, а кожна галявина дарує духмяні ягоди і гриби. Восени під ногами шурхотить опале листя, а навесні з-під снігу визирають проліски і сон-трава. Тут затишне, не надто спекотне літо. Зима помірно холодна. Щедро зрошена дощами земля дарує вологу струнким соснам, кремезним дубам, сторічним букам. Цілюще повітря пахне мохом і сосновою смолою. Річки повноводні, неначе водопілля ніколи не минає. Струмки звивисті, як велетенські змії, що ховаються у лісовій гущаві. Над берегами схиляються старезні верби. А над усім цим — густо-синє небо, яке тоне у чистому дзеркалі озер. Біля поліщукової хати лелека в’є гніздо, поряд із криницею росте кущ калини і стоїть, схиливши голову, журавель. І позирає мертвими вікнами місто Прип’ять, обпалене вічним болем чорнобильської катастрофи. Усе це — Українське Полісся…

Читайте также:  Выделение земли под кладбище

• Фізико-географічне положення. Ліси розташовані на півночі та заході рівнинної частини України. Вони займають близько 24 % території країни. У їх межах розрізняють зони мішаних (17 % площі) і широколистих лісів (7 % площі) (див. мал. 143).

Мішані ліси у нас часто називають Українським Поліссям (див. мал. 144). Їх південну межу визначають за умовною лінією, що проходить поблизу міст Володимира-Волинського — Луцька — Житомира — Києва — Ніжина — Кролівця — Глухова. На півдні ці зони поступово переходять у лісостепову зону. Українське Полісся є частиною великої Поліської низовини, яка простягається на територію ще трьох держав — Білорусі, Польщі та Росії. Тому чітких природних меж Українського Полісся не існує.

Зона широколистих лісів (мал. 145) займає західну частину України від Українських Карпат на схід до лінії Шепетівка — Хмельницький — Новодністровськ. Донедавна цю частину України відносили до лісостепової зони. Сучасні ландшафти тут справді подібні до лісостепу, але до активного розорювання земель 90 % території займали листяні ліси, від яких нині майже нічого не лишилося. Тому в історичному сенсі це крайня східна межа поширення у Європі широколистяних буково-дубових лісів.

Мал. 143. Фізико-географічне положення зон мішаних і широколистих лісів

Завдання: 1. Користуючись мал. 143, з’ясуйте, між якими паралелями та меридіанами розташовані в межах нашої держави зони мішаних і широколистих лісів.

2. Розрахуйте протяжність зони: а) з півночі на південь за 26° сх. д. і 28° сх. д.; б) із заходу на схід за 51° пн. ш., якщо довжина дуги паралелі в 1° становить 70,1 км.

• Тектонічні структури, форми рельєфу та корисні копалини. Зони мішаних і широколистих лісів мають неоднорідний рельєф у зв’язку з розміщенням у межах кількох тектонічних структур Східноєвропейської платформи.

Зона мішаних лісів займає північну частину Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини в межах так званого Прип’ятського прогину. Тому для поверхні характерний низовинний рельєф. Тут виділяються Поліська низовина і північна частина Придніпровської низовини. Пересічні висоти становлять 150—200 м. На північ і на схід висоти зменшуються до 110-135 м, територія стає похилою в бік річок. Переважають гравійні, піщані й піщано-глинисті відклади. Найвищою частиною Полісся є Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині з максимальною відміткою 316 м (див. мал. 146). Земна кора тут складена твердими породами Українського щита: пірофілітовими сланцями, пісковиками, рожевими і червоними кварцитами, вік яких становить 1,3-1,5 млрд років. Каміння, що тут видобували, застосовували під час спорудження Софійського собору,Києво-Печерської лаври й Золотих воріт у Києві.

На крайньому північному сході Полісся заходить на незначні площі порізаної ярами Середньоруської височини.

Тут усе свідчить про давнє Дніпровське зледеніння, яке було у четвертинному періоді. Довгі моренні пасма- ози — простягаються на 20-30 км і вказують напрям руху льодовикового язика. Льодовикові горби — ками — один за одним тягнуться рядами. Вони складені валунами, галькою, гравієм, піском, принесеними язиком льодовика. Між горбами розташовані широкі річкові долини й болота. Талі води льодовика, що відступав, принесли пісок, утворивши широкі плоскі поверхні — зандрові рівнини. Вітер, перевіюючи пісок, сформував дюни, на яких тепер ростуть сосни.

З паливних корисних копалин на Поліссі здавна були відомі поклади торфу. Однак у зв’язку з широкомасштабними меліоративними роботами, спрямованими на осушення боліт, торфовища опинилися на межі знищення. Рудні копалини пов’язані з неглибоким заляганням фундаменту платформи або виходами його на поверхню. Так, на Житомирщині відомі поклади титанових руд (Іршанське родовище), на Рівненщині — самородної міді (Рафалівське родовище). Є різноманітні поклади нерудної сировини. На щиті видобувають будівельне каміння — рожеві та сірі граніти, лабрадорити, габро, базальти. Розробляються поклади виробного каміння: яшми, топазів, турмаліну. У корі вивітрювання наявні чималі поклади білої глини — каоліну, що використовується у порцеляно- фаянсовій галузі. Виявлено значні поклади гончарних глин, піску, крейди. У скам’янілих рештках прадавніх соснових лісів є бурштин.

Зона широколистих лісів лежить переважно в межах Волино-Подільської плити та Галицько- Волинської западини, які в рельєфі відповідають Подільській і Волинській височинам. Пересічні висоти Подільської височини — 220-320 м. Вона порізана ярами й річковими долинами. Окремі пасма тут навіть називають горами: Гологори (з найвищою точкою горою Камула, 471 м), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля. Скелясте вапнякове пасмо Товтри (Медобори) (див. мал. 147) за своєю природою не має аналогів у світі. Це бар’єрний риф, складений не скелетами коралів, як сучасні рифи, а рештками вапнякових водоростей, молюсків, морських червів та інших організмів, які жили на мілководді теплого моря в неогеновий період. У гіпсових і вапнякових породах поширений карст: тут відомо понад 100 печер, які лежать на глибині від 10 до 60 метрів.

Мал. 146. Словечансько-Овруцький кряж

Учені вважають, що їх поки відкрито лише 1/5. На Тернопільщині відома найдовша гіпсова печера у світі — Оптимістична (240,5 км), а також печери Озерна (близько 120 км), Попелюшка (80 км), Млинки (27 км), Кришталева (22 км), Славка (9 км), Перлина, Жолоби, Голубі Озера та інші. Поділля багате на вапняки, гіпс, суглинки, каолін.

Волинська височина невелика за площею. Пересічні висоти — 220-250 м. Найвища точка — Мізоцький кряж (342 м). Поверхня розчленована ярами, балками, річковими долинами. У крейдових породах поширений карст. На кордоні з Польщею розташований Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн.

• Кліматичні умови та води суходолу. Зони мішаних і широколистих лісів лежать у межах атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. Літо тепле і вологе. Зима м’яка, з частими відлигами. Весна затяжна й прохолодна. Середні температури на заході в січні —4,5°…-5 °С, на сході -7°…-8 °С; у липні — +17° на заході і +19,5 °С на сході. Але екстремальні показники температур дуже відрізняються від середніх: відповідно -39 °С та +39 °С. Безморозний період триває 160-210 днів. У зоні мішаних лісів випадає 500-600 мм опадів на рік, у зоні широколистих лісів — 700-600 мм. Їх спричиняє надходження атлантичних циклонів із західними вітрами. Близько 75 % опадів випадає у теплий період. Випаровуваність не перевищує 400-450 мм, тому зволоження надмірне. Сніговий покрив утримується 90-100 днів. Кліматичні умови зон мішаних і широколистих лісів сприятливі для життя та господарської діяльності людини.

Річкова мережа зон мішаних і широколистих лісів добре розвинена. На Поліській низовині у зв’язку з незначним похилом поверхні річки сильно меандрують. Мають широкі долини. Часто трапляються озера-стариці. Височина Розточчя є вододілом між річками басейну Чорного та Балтійського морів. Для річок Полісся характерні тривала весняна повінь після танення снігу із широкими розливами і зимова межень. Окрім снігу, важливим джерелом живлення для річок є підземні води, тому річки не пересихають навіть у найпосушливіші роки.

Читайте также:  Карта земли при потопе

Долини річок на Подільській височині мають вигляд каньйонів, які прорізують осадові породи на глибину 50-200 м.

Завдання: Користуючись фізичною картою України, назвіть найбільші річки зон мішаних і широколистих лісів. Визначте, до яких річкових систем вони належать.

Головними річками є праві притоки Прип’яті, Десна, Дністер із численними притоками. Низка річок судноплавні. Дніпро перетинає зони лісів незначним відтинком, на якому в 1964-1966 рр. було створене Київське водосховище площею 922 км 2 .

Найдовшою річкою зон мішаних і широколистих лісів України є Горинь — права притока Прип’яті (мал. 148). Загальна довжина — 659 км, протяжність у межах України — 577 км. Річка бере початок із джерела на Подільській височині на висоті 345 м у межах масиву гори Вороняки. Звідси й походить її назва: від староруського «горина» — «гориста місцевість». За 28 км від гирла Горинь розгалужується на два рукави і впадає в Прип’ять на території Білорусі на висоті 127 м. У середній і нижній течіях русло заболочене. Воно сильно звивисте: радіус кривизни меандр місцями досягає 20-40 м. Ширина річки зростає за течією від півметра до 60 м. Глибини коливаються від 1,4 до 11 м. Швидкості течії незначні: від 0,1 до 1,3 м/с.

Завдання: За наведеними даними розрахуйте повне падіння і середній похил річки Горинь, а також середні показники витрат води. Оцініть одержані дані.

Полісся — край чистих проточних прісних озер. Найвідоміші з них — Шацькі озера карстового походження. Серед них вирізняється унікальною за хімічним складом водою озеро Світязь. У долинах річок багато озер-стариць: Тур, Нобель, Любязь та інші. На Поділлі трапляються маленькі карстові озера. Їхні береги — чудове місце відпочинку. На Поліссі поширені різні типи боліт. Найбільш повно представлені низинні болота з річковим живленням. Найзаболоченішими є західні й північні райони Полісся. У 60-80-х роках XX ст. на Поліссі проведено радикальні меліоративні роботи, у результаті яких осушено значні площі боліт.

• Ґрунтово-рослинний покрив. Типовими зональними ґрунтами мішаних лісів є дерново-підзолисті, а широколистяних лісів — сірі лісові та чорноземи опідзолені. У зонах мішаних і широколистих лісів сформувалося кілька азональних типів ґрунтів. У заплавах річок і біля озер утворилися торфово-болотні та лучні ґрунти з продуктивними сіножатями. Болотні ґрунти після проведення меліоративних заходів використовують під ріллю. Найбільш родючими є перегнійно- карбонатні ґрунти, поширені в південній і південно-західній частині Волинської області на крейдових породах. Ці ґрунти мають від 3 до 12 % гумусу.

Завдання: Пригадайте будову ґрунтового профілю та умови формування дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтів. Дайте їм господарську оцінку. З’ясуйте, яких заходів меліорації вони потребують.

Сучасна природна рослинність зон лісів України формувалася протягом кайнозойської ери. Похолодання у четвертинний період спричинило відступ широколистяних лісів і поширення хвойних. Там, де не було льоду, збереглися деякі дольодовикові види: рододендрон жовтий, меч-трава звичайна.

Наприкінці ХІХ ст. лісистість зони мішаних лісів становила 42 %, а широколистих — майже 90 %. Через заготівлю деревини та зведення лісів під орні землі нині ліси займають близько 25 % території Полісся і 13 % Поділля. Головними лісотвірними породами дерев є сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб. Зустрічаються також липа, клен, ялина, тополя, в’яз. На дерново-підзолистих піщаних ґрунтах переважають соснові ліси (бори), на більш родючих супіщаних та суглинистих — сосново-дубові (субори). На родючих сірих лісових ґрунтах поширені дубово-грабові (груди) та буково-дубові ліси. До них домішуються ясен, явір. Подекуди трапляються дубово-липові ліси. На більш вологих ділянках ростуть ліси з вільхи. На вирубках соснових і дубово-соснових лісів сформувалися вторинні ліси з берези. У підліску ростуть горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, ліщина, глід, терен, бузина чорна і червона, жимолость.

Близько половини території зон мішаних і широколистих лісів займають сільськогосподарські угіддя. На дерново-підзолистих ґрунтах після проведення меліорації вирощують жито, гречку, хміль, картоплю, льон-довгунець, горох, люпин, зернові колоскові культури, кукурудзу. На сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених ростуть пшениця, ячмінь, цукрові буряки. Повсюдно культивують овочеві та ягідні культури, займаються садівництвом.

• Тваринний світ. Для природних зон мішаних і широколистих лісів характерні типово лісові тварини (мал. 149). З травоїдних ссавців поширені лось, козуля, благородний олень, заєць-біляк. Серед гризунів часто зустрічаються лісова миша, водна землерийка і найменший ссавець України — землерийка-бурозубка. Ця крихітка важить 1,8-2,9 г, маючи довжину тіла 4 см. Біля водойм живуть бобер, норка, видра. Акліматизувалася ондатра. Зрідка трапляється зубр. Серед хижаків водяться вовк, лисиця, рись, дикий кіт, куниця, єнотовидний собака. У лісах живуть усеїдні ссавці, такі як дикий кабан, бурий ведмідь.

Багата фауна птахів: тетеруки, глухарі, рябчики, сови, пугачі. На болотах, озерах і річках поширені качки, кулики, лебеді, чаплі, бугаї. Символом Полісся стали лелека білий і журавель сірий (мал. 150).

Мал. 149. Ссавці лісів: бурозубка мала, бобер, нічниця довговуха, підковоніс малий, кутора мала, козуля, куниця, борсук європейський, ведмідь бурий

Мал. 150. Птахи лісів: дятел білоспинний, бугай, глухар, лелека білий

У лісі живе безліч комах. З метеликів — бражники липовий, сосновий, тополиний, шовкопряд дубовий. Багато жуків: короїд, скрипун (вусач), жук-носоріг, жук- олень, бронзівка, турун, ковалик та інші. Є лісові клопи, комарі, мухи. У водоймах відомо понад 30 видів риб, з яких промислове значення мають короп, лящ, карась, щука, окунь.

• Природне районування й охорона ландшафтів. Зона мішаних лісів в Україні представлена однією природною провінцією (краєм) — Поліською. За особливостями поєднання ландшафтів її поділяють на такі фізико-географічні області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся.

Зона широколистих лісів в Україні має одну природну провінцію (край) — Західноукраїнську, яка поділяється на фізико-географічні області: Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільську, Північноподільську, Прут-Дністровську області.

Завдання: 1. Оцініть мінеральні, агрокліматичні, водні, земельні, лісові, промислово-мисливські, рибні ресурси лісів України. 2. Оцініть можливості лісів для розвитку зеленого туризму. 3. Порівняйте забезпеченість ресурсами та рівень освоєння людиною ландшафтів мішаних і широколистих лісів.

З метою збереження й охорони природних компонентів ландшафтів у межах зон мішаних і широколистих лісів створено природні заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський і Древлянський у зоні мішаних лісів; «Медобори» та «Розточчя» у зоні широколистих лісів. Найвідоміші національні природні парки — Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Голосіївський, «Подільські Товтри», Яворівський.

1. Які особливості географічного положення зон мішаних і широколистих лісів?

2. Розкажіть про форми рельєфу зон мішаних і широколистих лісів.

3. Схарактеризуйте клімат і води суходолу зон мішаних і широколистих лісів.

4. Порівняйте ґрунтово-рослинний покрив мішаних і широколистих лісів.

5. Назвіть типових представників фауни лісових ландшафтів України.

6. Покажіть на карті природоохоронні території зон мішаних і широколистих лісів. й7. З якою метою осушують заболочені ділянки? Визначте аргументи «за» і «проти». й 8. Підготуйте повідомлення про характерних представників флори або фауни зон мішаних і широколистих лісів України.

Источник

Adblock
detector