Меню

Як єгиптяни уявляли землю

Як єгиптяни уявляли землю

Уявлення стародавніх народів про Землю

Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко.
Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток. Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай.

За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі.
До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу. Спостерігаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали спостереження за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища.
Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було.
Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру.
Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.

Так уявляли собі Землю стародавні індійці

Читайте также:  Планета эксцентриситет меркурий венера земля марс таблица

Грецький філософ Фалес (6 ст. до н.е.) вважав Всесвіт рідкою масою, всередині якої міститься великий пузир, що має форму півкулі. Угнута поверхня цього пузиря – небо; а на нижній плоскій поверхні, подібно до корка, плаває плоска Земля. Неважко здогадатись, що основою уявлень Фалеса про Землю як про плаваючий острів був відомий йому факт, що Греція лежить на численних островах.
Грек Анаксімандр (4 ст. до н.е.) вважав, що Земля має вигляд відрізка колони або циліндра, на одній з двох основ якого ми живемо.

Картина світу за уявленням древніх єгиптян: внизу — Земля, над нею — богиня неба; зліва і справа — корабель бога Сонця, який показує шлях Сонця по небу (зі сходу до заходу).

Середину Землі займає суша у вигляді великого круглого острова – „Ойкумени” (тобто населеної Землі). Її оточує океан. Всередині Ойкумени є морський басейн, що поділяє її на дві приблизно рівні частини: Європу і Азію. Греція є займає центр суші, а місто Дельфи стоїть у центрі Греції („пуп Землі”). Схід Сонця та інших світил на східній стороні неба, після того як вони зайшли за горизонт на заході, Анаксімандр пояснював рухом їх під Землею по колу. Небесне склепіння, яке ми бачимо, становить, таким чином, половину кулі; друга півкуля знаходиться під нашими ногами. Анаксімандр вважав, що Земля – центр Всесвіту.

Земля за уявленням стародавніх греків

Послідовники іншого стародавнього світу Аристотель (4 ст. до н.е.) не тільки сприйняв вчення про кулястість Землі, а й перший науково довів це. Арістотель вказував, що якби Земля не мала форми кулі, то тінь, яку вона кидає на Місяць при його затемненнях, не була б обмежована дугою кола.
Новим етапом у розвитку науки стародавніх греків було вчення видатного астронома стародавнього світу Арістарха Самоського (кінець 4 ст. – перша половина 3 ст. до н.е.). Він висловив думку, що не Сонце разом з планетами рухається навколо Землі, а Земля і всі планети обертаються навколо Сонця.
Проте він не міг науково обґрунтувати свою думку; тільки через 1700 років це зробив геніальний польський вчений Копернік.
Стародавні греки пробували визначити навіть розмір Землі. Відомий письменник стародавнього світу Арістофан (друга половина 5 – початок 4 ст. до н.е.) у своїй комедії „Хмари” говорив про спроби визначити величину Землі. Перше досить точне вимірювання величини земної кулі, яке лягло в основу математичної географії, зробив Ератосфен Кіренський (2 ст. до н.е.) – старогрецький математик, астроном і географ. Як і Арістотель, він вважав, що Земля має форму кулі. Отже, поступово уявлення про Землю ставали все більш правильними.
Географи стародавнього світу пробували складати карти відомих просторів – Ойкумени і навіть Землі в цілому. Карти ці були недосконалі і далекі від істини. Більш правильні карти з’явилися тільки в останні два століття до н.е.
Понад дві з половиною тисячі років тому вавілонські жерці вже знали, що Земля – куля. Вони навіть обчислили довжину земного кола. За їх розрахунками, вона дорівнювала 24000 миль.

Щоб перевірити правильність цієї цифри, сучасні вчені прагнули встановити довжину тодішньої милі. Їм вдалось знайти старовавілонський запис, в якому говорилось, що миля дорівнює 4000 кроків верблюда. Якщо прийняти довжину кроку навантаженого верблюда за 80 см, то довжина земного кола, за обчисленням вавілонян, дорівнювала 76 800 км, що майже вдвоє більше, ніж у дійсності.

Источник

Розділ 1. Розвиток географічних знань про Землю

У цьому розділі ви дізнаєтеся про:

  • учасників подорожей, географічних відкриттів, експедицій різних епох;
  • етапи пізнання та дослідження Землі;
  • ідеї та методи географічних досліджень;
  • перші географічні карти маршрутів мандрівників і дослідників;
  • сучасні дослідження Землі.
  • працювати з додатковими джерелами інформації;
  • готувати повідомлення, виступи, презентації;
  • працювати із старовинними й сучасними картографічними матеріалами.
Читайте также:  Панкиллер крещеный кровью земля теней

§ 2. Уявлення про Землю в давнину

Уявлення єгиптян, вавилонян, індійців, греків, римлян, слов’ян про Землю. Правильне уявлення про форму Землі склалося в людей не відразу. Давні єгиптяни вважали, що всю небесну сферу підтримує богиня неба, а Сонце мандрує по небозводу на човні. Жителі Стародавнього Вавилону сприймали Землю як гору, на схилі якої вони жили. З півдня її оточувало море. За їхніми уявленнями, на море спирається тверде небо, по якому рухається Сонце, а під землею — безодня. Уночі Сонце спускається в цю безодню, а вранці піднімається зі сходу (мал. 3).

Давні індійці уявляли Землю у вигляді опуклого диска, який підтримують чотири слони, що стоять на спині величезної черепахи, а та, у свою чергу, — на змії (мал. 4).

Багато тлумачень щодо форми й руху Землі та Сонця зробили вчені Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Давньогрецький поет Гомер у своїх творах описував Землю як диск, що нагадує щит воїна, над диском була розташована мідна небесна сфера, по якій рухалося Сонце. Давньогрецький учений Анаксімандр уявляв Землю як зріз циліндра. Середину Землі займає суходіл у вигляді круглого острова, оточеного океаном. У середині острова розташований морський басейн, який поділяє острів на дві частини: Європу й Азію. Учений Піфагор, який жив пізніше Анаксімандра, уявляв Землю кулею, що розміщена в центрі Всесвіту. Давньогрецький учений Арістотель перший звернув увагу на те, що тінь від Землі, яка падає на Місяць під час його затемнення, завжди кругла. Цей факт був доказом кулястості Землі.

Мал. 3. Уявлення про форму Землі давніх вавилонян

Мал. 4. Уявлення про форму Землі давніх індійців

Клавдій Птолемей

Міколай Коперник

Першим висловив думку про те, що не Сонце разом із планетами обертається навколо Землі, а Земля й інші планети — навколо Сонця, учений Арістарх Самосъкий, який жив, як і Піфагор та Арістотель, до нашої ери. Проте це припущення в науці того часу не перемогло. Значно пізніше вчений Клавдій Птолемей (II ст. н. е.) створив геоцентричну теорію (учення) будови світу, за якою вважалося, що центром Усесвіту є Земля, навколо якої рухаються маленьке Сонце та планети. Ця хибна теорія проіснувала до середини XVI ст., коли польський астроном Міколай Коперник довів правдивість геліоцентричної (у перекладі з грецьк. геліос — Сонце) системи. Тобто центром цієї системи є Сонце, а не Земля.

Слов’янським народам Усесвіт здавався подібним до величезного яйця. Існує міф про Велику матір. Вона народила Землю й Небо та є праматір’ю богів і людей. Уважалося, що Земля знаходиться в середині Всесвіту, як жовток у яйці. Верхня частина жовтка — це світ живих людей, а нижня частина — це світ мертвих. В інших легендах слов’янських народів ішлося про світове дерево, яке зв’язує між собою нижній світ, Землю та дев’ять небес.

Давні слов’яни-язичники жили в злагоді з природою, поклонялися їй, уважали, що кожна жива істота має право на життя в гармонії з людиною й природою. Описи території, на якій розміщена сучасна Україна, велися з давніх часів. Перші писемні згадки про природу українських земель і поселень відомі з творів давньогрецьких та арабських авторів. Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н. е. відвідав південні землі сучасної України. Його вразили багаті пасовища та просторі рівнини. У своїй праці «Скіфія» він описав Причорномор’я, де зазначив, що зима на цих територіях сувора й вода замерзає, а літо холодне й дощове. Геродота вразили й величні річки: Борисфен (Дніпро), Тирас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Танаїс (Дон). Історик зібрав цікаві дані про скіфів, які заселяли ці землі, а також про народи, котрі мешкали на північ від них.

Читайте также:  Участки земли в димитровграде

У І ст. н. е. римський учений Пліній Старший описав окремі річки, тварин і рослини сучасної території України.

У II ст. н. е. грецький учений Клавдій Птолемей коротко описав території між Віслою та Доном. На своїх картах він позначив річки й рельєф місцевості.

Мал. 5. Одна з перших спроб людини створити картографічні зображення

Зображення Землі на картах. Перші картографічні зображення людина створила тисячі років тому. Це наскельні зображення, малюнки на шкірі, дереві, кістці. Українські вчені знайшли біля с. Межиріч Черкаської області малюнок, зроблений на бивні мамонта близько 15 тис. років тому (мал. 5).

Географічні карти, подібні до сучасних, створили Ератосфен Киренський і Клавдій Птолемей. На карті Ератосфена (III ст. до н. е.) зображено заселену й досліджену на той час частину суходолу навколо Середземного (Внутрішнього) моря: Південну Європу, Західну Азію, Північну Африку (мал. 6).

Карти Птолемея (II ст. до н. е.) досконаліші. На них уперше було нанесено градусну сітку, багато географічних назв, зображено майже всю територію Європи, більшу частину Азії, Африки, Індійський та Атлантичний океани, Чорне, Каспійське, Червоне моря, багато річок, гір тощо (мал. 7). Учений розробив серію карт усіх регіонів Римської імперії, створив карту римських доріг. Картами Птолемея користувалися декілька століть.

Мал. 6. Карта Ератосфена (III ст. до н. е.)

Мал. 7. Карта Птолемея (II ст. до н. е.)

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

  • Правильне уявлення про форму Землі склалось у людей не відразу. Давні народи уявляли Землю пласким диском, оточеним морем.
  • Давньогрецький учений Піфагор першим висловив припущення, що Земля — куляста і є центром Усесвіту.
  • Пізніше вчений Клавдій Птолемей створив геоцентричну теорію будови світу, за якою вважалося, що центром Усесвіту є Земля.
  • Польський учений-астроном Міколай Коперник довів правдивість геліоцентричної системи.
  • Подібні до сучасних географічні карти створили Ератосфсн Киренський і Клавдій Птолемей.
  • Давньогрецькі вчені Геродот, Ератосфен і Птолемей написали перші географічні твори.

Ключові терміни і поняття

Геоцентрична теорія, геліоцентрична система.

Запитання та завдання

  • 1. Як у давнину люди уявляли Землю? Які докази вони використовували?
  • 2. Як давньогрецькі вчені описували місце Землі в Усесвіті?
  • 3. Розкажіть історію створення перших географічних карт.
  • 4. Порівняйте карти світу Птолемея й Ератосфена. Назвіть основні відмінності.
  • 5. Хто з давньогрецьких учених залишив спогади про мандрівку півднем України?
  • 6. Складіть і запишіть у робочому зошиті таблицю «Етапи географічного пізнання Землі» впродовж вивчення розділу І.

Найважливіші події в історії пізнання Землі

Країна, дослідник, мандрівник

Досягнення та відкриття

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Мал. 8. Глобус М. Бехайма

Крім складання карт, люди намагалися відтворити форму земної кулі в зменшеному вигляді. Перший глобус виготовили давньогрецькі вчені, але він не зберігся.

Найдавніший глобус, який зберігся до сьогодні, виготовив німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм у 1492 р. (мал. 8). На глобус було нанесено лише відомі на той час частини світу — Європу, Африку, частково Азію та моря й океани. Створюючи глобус, М. Бехайм розмістив у Західній півкулі Європу, Африку, частину Азії, у Східній — частину Азії. В Атлантичному та Тихому океанах зобразив багато міфічних островів і територій. На глобусі позначено екватор, один меридіан, тропіки й полярні кола, сукупність сузір’їв, по яких відбувається видимий річний рух Сонця — зодіак. Моря на глобусі зафарбовані в темно-синій колір, суходіл — у яскраво-коричневий, подекуди в зелений і срібний кольори, які зображують ліси й регіони, укриті постійною кригою та снігами. Цей глобус, або «земне яблуко», як назвав його М. Бехайм, і нині експонується в Нюрнберзькому національному музеї в Німеччині.

Источник